«Коли мистецтвознавці збираються разом, вони розмовляють про форму, структуру та зміст. Коли художники збираються разом, вони розмовляють про те, де можна купити дешевий розчинник.» Пабло Пікассо.
За опитуванням, проведеним виданням The Times 2009 року, Пікасо - найвідоміший художник ХХ століття.
Повне ім‘я художника Pablo Diego José Francisco de Paula Juan Nepomuceno María de los Remedios Cipriano de la Santísima Trinidad Mártir Patricio Ruiz y Picasso.Батько Пабло, Хосе Руіс Бласко, був художником та вчителем малювання. Спочатку Пабло підписував свої роботи прізвищем батька, Руіс, проте потім обрав дівоче прізвище матері - Пікассо.
Захопившись африканською скульптурою Пікассо починає досліджувати форму, що вилилося в заснуванні ним кубізму. Пікассо працював в усіх напрямах авангардизму, окрім абстракції, яку він не визнавав.
Пікассо був двічі офіційно одружений, мав безліч коханок, другий раз одружився в 80 років. За своє довге життя Пікассо став мультимільйонером, власником кількох замків. Помер художник в 92 роки.
Жорж Брак є одним з засновників течії кубізму. Він, разов з Пабло Пікассо, розробляв його теоретичні засади, тому їх картини такі схожі.
Художники намагались зобразити предмет з різних боків, зробити ілюзією тривимірності на своїх полотнах. Вони повернули об'єм, що зник в фовізмі, проте знайшли зовсім інший спосіб його відображення.
Багато в чому художники надихались роботами Поля Сезана, що навмисно викривляв перспективу та закликав використовувати прості форми.
Кубізм виник на фоні наукових теорій Ейнштейна та Фрейда, 4 виміру, винаходу рентгена та пошуку нового засобів зображення дійсності.
26 квітня 1937 року гітлерівські літаки на допомогу націоналістичним військам генерала Франсіско Франко протягом трьох годин бомбили баскське місто Герніка на півночі Іспанії.
Формальною метою атаки був міст поблизу міста.
У Герніці загинули 1645 людей, 889 отримали поранення. Тих, хто намагався втекти від бомбардування, обстрілювали з кулеметів з літаків. Військові об'єкти отримали мінімальні пошкодження, оскільки основною метою рейду була деморалізація мирного населення. Через два дні після бомбардування націоналістичні війська окупували Герніку.
Вражений цим жорстоким актом насильства, Пабло Пікассо всього за три тижні створив твір для іспанського павільйону на Всесвітній виставці в Парижі, в якому він передав жахи війни.
Франсиско Франко залишався диктатором Іспанії до смерті Пікассо в 1973 році, за цей час художник жодного разу не відвідав батьківщину. Франко помер у 1975 році, через два роки після смерті Пікассо, і країна відновила свою монархію.
За деякими даними, під час окупації Парижа до Пабло Пікассо одного разу прийшли німецькі офіцери. На столі художника лежала репродукція «Герніки» (або листівки з репродукцією «Герніки»). — Ти це зробив? — запитав офіцер. «Ні, — відповів Пікассо, — ти це зробив».
Олександра Екстер – українська художниця, яка працювала в стилях кубізму, кубофутуризму, супрематизму та конструктивізму.
Під час навчання в Паризької академії мистецтв вона входила до кола найбільших новаторів європейського мистецтва - Пікассо, Брака, Леже. Мистецька спадщина Екстер вважається класикою авангарду.
У 1915 році вона представила чотирнадцять масштабних кубофутуристичних картин на виставці радикального авангарду Казимира Малевича.
У своїй київській майстерні вона навчала дітей абстрактного мистецтва, пропонуючи їм ілюструвати казку не сюжетом, а за допомогою ритмів.
Олександра Екстер докорінно реформувала театральні декорації та костюми, розвивала новаторство в дизайні, авторській книзі, розвивала поєднання ідей авангарду та народного мистецтва.
Разом із одеситкою Сонею Делоне, яку надихнули яскраві барви українського народного весілля, Екстер вважають засновницею стилю ар-деко, для якого характерні яскраві кольори та орнаменти.
У червні 1924 року їй вдалося виїхати з Радянського Союзу під приводом показу своїх робіт на Венеціанській бієнале. Після короткого перебування в Італії в кінці того ж року вона опинилася в Парижі, де провела останні роки життя.
У Франції вона також викладала – в Академії сучасного мистецтва в Парижі на запрошення Фернана Леже. Студенти зазначили, що Олександра Екстер «викладала блискуче і часто згадувала Україну».